ТАРАБІЙ Михайло. МОВ ОЗИМИЙ ЗАСІВ

Поет Степан Будний

Степан БУДНИЙ

(23.08.1933, м-ко Струсів Теребовлянського р-ну — 22.06.1958, м. Тернопіль, похований у Струсові)


МОВ ОЗИМИЙ ЗАСІВ

Вкрила мла осіння гори пеленою,
Стихнув над полями гомін після жнив.
В Бережанах липа тужить за тобою,
Та, що ти, Богдане, в спомин посадив.
Із століття глибів, наче символ волі,
Все ти поміж нами у нелегкий час,
В нескоримій думці, провістю у слові,
Віщою снагою окриляєш нас!
Хоч не раз боліли дум твоїх тривоги,
Застеляла очі, мов полуддя, ніч.
Таволгою слались в чужину дороги,
Та не в’яв ніколи твого слова цвіт.
А воно, мов поклик, знамено крилате,
Мов озимий засів, що проріс в сніги.
І тепер зове нас: чуєш? Чуєш, брате?!
Для мети святої серця не щади!
Ввік про тебе слава в світі не загине,
Хоч давно спочив ти у чужій землі.
Твоє горде ім’я забуть не поглине
І твої безсмертні в тузі «Журавлі».
Що в далекий вирій зграями знялися,
Та чи всі додому знову прилетять?..
На вітрах холодних крила понеслися,
З самого порання все летять… летять…
Відлітають птиці у краї теплінні,
Падає в минуле їх тривожне «кру».
І голосить болем небо у молінні
Тугою твоєю «крилонька зітру…»

Михайло ТАРАБІЙ.
м. Копичинці.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №87 (15407) від 2 листопада 2012 року.

[Інф.: 01.12.2012. Оновл.: 01.12.2012]