ХОМ’ЯК Володимир. ЛЮДИНА ДО СОНЦЯ ІДЕ

Поет Степан Будний

Степан БУДНИЙ

(23.08.1933, м-ко Струсів Теребовлянського р-ну — 22.06.1958, м. Тернопіль, похований у Струсові)


ЛЮДИНА ДО СОНЦЯ ІДЕ

Пам’яті Степана Будного.

Слався, моє Тернопілля,
Сповнене барвами дня,
Людям щасливої долі
В пісні ти дало життя.

Соками вічно поїло
Дочок своїх і синів,
В літню годину зродило
Співця тернопільських ланів.

В спалахах світлої днини
Думи свої він ростив,
В серце твоє материнське
Слово поета зронив.

Як жайвір в ранкові хвилини
Про рідні краї заспівав,
Так Будний красою людини
Свій шлях у безсмертя проклав.

Він славив життя трудівниці,
Красу волошкових полів,
Джерельную воду криниці
Й бадьорість медових вітрів.

Він мріяв життям сьогодення,
Про сонце, що в край наш прийде,
Бо твердим, розміреним кроком
Людина до сонця іде!

Тож слався, моє Тернопілля,
І слово поета живе,
Що юне моє покоління,
На подвиги в праці веде.

Хай з нами у лавах крокує
Це слово, як клич у буття,
І впертість, і віру гартує,
Як сонце гартує життя!

07.02.1986

Володимир ХОМ’ЯК.

Джерело:
поет. збірка «Сонцецвіт», Т., «Підручники і посібники», 2004.

[Інф.: 30.09.2012. Оновл.: 30.09.2012]