ПЕТРУК-ПОПИК Георгій. ОСТАННІЙ ДІАЛОГ З ПОЕТОМ СТЕПАНОМ БУДНИМ

Поет Степан Будний

Степан БУДНИЙ

(23.08.1933, м-ко Струсів Теребовлянського р-ну — 22.06.1958, м. Тернопіль, похований у Струсові)


ОСТАННІЙ ДІАЛОГ З ПОЕТОМ СТЕПАНОМ БУДНИМ

— Чом спохмурніли лікарі?..
Скажи, Георгію, ти ж медик.
...В очах було щось від зорі,
Що тане в сяйві Андромеди,
В своїй галактиці —
                            і мріє:
«Згоріти — це ще не кінець —
Летить від мене промінець,
Моїм він серцем Всесвіт гріє...»

Ми йшли його останнім літом.
Спинились раптом — голуби
Злетіли з площі, знявши вітер
Над нами біло-голубий.

Він знову в очі мені глянув:
— Скажи — я правди не боюсь...
— Я вірю — житимеш, Степане, —
Сказав я: знав — не помилюсь.

1958

Георгій ПЕТРУК-ПОПИК.
м. Тернопіль.

Джерело:
збірка поезій «Думаю вголос», К., «Радянський письменник» 1990.

[Інф.: 07.08.2008. Оновл.: 30.09.2012]