ДРАБИШИНЕЦЬ Василь. ТРИПТИХ ПАМ’ЯТІ

Поет Степан Будний

Степан БУДНИЙ

(23.08.1933, м-ко Струсів Теребовлянського р-ну — 22.06.1958, м. Тернопіль, похований у Струсові)


ТРИПТИХ ПАМ’ЯТІ

І

Тікає час від нас злодійкувато —
Не зглянешся, як вечір догорів.
Зозуля притомилася кувати
Майбутні роки молодій зорі.
А смуток сірий лізе в душу, в очі —
Йому не видно краю і кінця...
... Ланцюг життя наш розібрати хочу:
У нього кільця, як людські серця.

ІІ

Степане Будний, зовсім ти не будень,
І хай сніги давно твій криють слід,
Не вірю я, що нас колись не буде,
А житиме і далі білий світ.
Чи по мені залишиться хоч кома?
Про вірші не казатиму свої...
А ти — як ніжність в зорянім огромі,
І люди ще шукатимуть її.

ІІІ

Від тебе довше я прожив на світі.
За часом так, а чи насправді жив?
Був пагоном, а може, суховіттям,
Тепер стою стернею серед нив.
Усе минуло. Світ, мов птах, відлинув,
А чи розтав, як запізнілий сніг?
Але тебе, Степаночку, людино,
Я до межі останньої беріг.

Василь ДРАБИШИНЕЦЬ.
м. Тернопіль.

Джерело:
поет. збірник «Син землі», Львів, «Каменяр», 1997.

[Інф.: 07.08.2008. Оновл.: 30.09.2012]