МОКРЕЦЬКА Тетяна. ЗАРВАНИЦЯ

Зарваницький Духовний центр

ЗАРВАНИЦЯ

Десь у гривах лісів,
Серед ясних полів
Стоїть Зарваниця.

Сяйвом купол пливе,
І прочанин іде
До Зарваниці.

Не буденний тут дух
Все ширяє навкруг
Зарваниці.

Зовсім юний хлопчина
Став Господнім вже сином
В Зарваниці.

Хтось щось з сльозами просить,
А хтось славу голосить
В Зарваниці.

Чиста, ясна водиця
Гріхи змиє. Іскриться вона
В Зарваниці.

Старий монах іде
І людей береже від гріха.
В Зарваниці.

Засіяй тут, зірнице.
Омий гріх наш, водице,
В Зарваниці.

Зовсім юний хлопчина
Став Господнім вже сином
В Зарваниці.

Тетяна МОКРЕЦЬКА.

Джерело:
збірка поезій «Вишиванка слова», Т., «Воля», 2003.

[Інф.: 16.11.2009. Оновл.: 18.09.2013]