ТИМОЧКО Петро. НА МОГИЛІ ПАВЛА ДУМКИ

НА МОГИЛІ ПАВЛА ДУМКИ

В Скарби мої золотії,
Богом позабуті!
Павло Думка

Жила-була у Купчинцях людина —
поет, що мучивсь болями села.
Чому ж до нього хащами стежина
на цвинтарі так густо заросла?

Чи він любив знедолених замало?
Чи недостоїн шани й похвали?
Невже нащадкам пам’ять відібрало,
не знають, де поета погребли?

А він орав і осінню, й весною,
зерном ядерним засівав наш лан, —
чому ж онук з байдужістю жахною
глядить сьогодні, як росте бур’ян?..

Стоїть село притихле, посмутніле —
куди вони, селяни, розбрелись?
Поет чекає, щоб вони прозріли,
прийшли йому вклонитися колись.

26.06.1983

Петро ТИМОЧКО.

Джерело:
збірка поезій «Із болем у душі», Л., «Каменяр», 1995.

[Інф.: 19.09.2012. Оновл.: 19.09.2012]