Збриж: ЗОЗУЛЯК Євген. СЕЛО

СЕЛО

В селі моєму двадцять лиш дворів,
І половина з них давно порожні.
А ті, хто їх теплом сердечним грів —
У потойбіччі вічні подорожні.

На їх могилах кам’яні хрести,
Ініціали, прізвища і дати.
Село моє, прошу тебе, прости,
Що я тобі життя не можу дати.

Все рідше я відвідую тебе
І воду п’ю з криниці, де лелека,
Що задивився в небо голубе,
Та не зліта на побратимів клекіт.

Село моє на березі Збруча,
Який пливе, мов час, що не вертає.
Шукаю я, та чи знайду ключа
У молодість, яка лиш раз буває...

Євген ЗОЗУЛЯК.

Джерело:
поет. збірка «Голуб і поет», Т., 2003.

[Інф.: 2007-2008. Оновл.: 18.09.2012]