Збриж: ЗОЗУЛЯК Євген. ЗБРИЖ-2
- Деталі
- Категорія: Вірші та пісні про села Борщівського району
ЗБРИЖ
Загубилось в дитинстві далекім маленьке село:
Три десятки будиночків, річка і лісу стіна.
Залишив я його, як мені й десяти не було.
Нині стрів односельців і чую приємне: «Ти наш».
Пригощають мене плодами гіллястих садів,
У цвітінні яких я, маленький, на ноги ставав.
Повідають: на воза якщо мене хто садовив —
Я, в подяку за теє, на воза драбинці співав.
Пісне мого дитинства! В мені ти й понині бриниш —
В хлюпотінні Збруча впізнаю незабутній мотив.
Постає перед зором під лісом приліплений Збриж,
Вулицями якого я з братами до школи ходив.
Тут навчила учителька читати й писати мене,
Шанувати людей, Батьківщину любити свою,
А зачепить воєнная хмара крилом, не мине —
Боронити її, як мій батько, що впав у бою.
Світ широкий такий, стільки в ньому і міст є, і сіл,
Світ співучий такий, стільки в ньому прекрасних пісень.
Я ж до тебе прийшов, щоб набратися свіжих тут сил,
Я тобі заспіваю, як матері люблячий син.
Євген ЗОЗУЛЯК.
Джерело:
поет. збірка «Голуб і поет», Т., 2003.
[Інф.: 2007-2008. Оновл.: 18.09.2012]
