Росохач: САПЕЛЯК Степан. СЕЛО МОГО ДИТИНСТВА

СЕЛО МОГО ДИТИНСТВА

Росохаче. Яслиночко. Яскине.
Чортківщино. Намистино калин.
Гніздеченько і пісне лебедина,
Моя ти доле з вузликом золи...

Тобі хто я... Сівач, поет чи лірник...
Чи блудний син з пожитками гріхів?..

....................................

Та знай, вигното, — я твоя офіра,
Твоя звіздиця на твоїм хресті.

Росохаче. Ім’ям твоїм я мовкну.
Ні слів. Ні верб. Потоки навсібіч...
Та гупа пам’ять. Гупа, наче довбня
Прямобіж і поднинно по плечі...

..................................

Поквапся, сину. Ось родинна кроква
Сумує сподом на два голоси.
Ти коню мій. О, коню кароокий,
Неси мене, додомоньку, неси...

Хай прийде день. За житнім тим узвишшям
Твоїх подивлю, земле, дітлахів...

..................................

Поклич мене, Росохаче, поклич ще,
Ліщинонько, травиченько, птахи...

Степан САПЕЛЯК.

Джерело:
поетична збірка «Страсті по любові», Харків, «Майдан», 2000.

[Інф.: 15.12.2009. Оновл.: 17.09.2012]