ОНИСЬКІВ Михайло. БАЛАДА ПРО ЗАЛІЩИЦЬКОГО ПСА

Місто Заліщики Тернопільської області

БАЛАДА ПРО ЗАЛІЩИЦЬКОГО ПСА

Навіяно по дорозі до Чернівців...

В Заліщиках перед високим домом,
Де і пташина стишує свій лет,
Забувши про наїдки і утому,
Лежав Бровко дволапами вперед.

Лежав на площі, спозирав суворо
На мух рої і сонце ізгори.
А років сім тут вирувало море —
Оратори, трибуни, прапори.

Колись тут жінку тиждень хоронили.
Бо щось, здаєсь, молилася «не так».
А нині що — дрімають темні сили?
Гризня за миску — то недобрий знак.

Все розтягли оті, що їздять в автах
Чужих, звичайно, а він має — кість.
Не хочеться на все це навіть гавкать,
У власнім домі — як заїжджий гість.

Між тим девіза нової епохи:
Якщо не вмієш — на узбіччі стань.
До волі треба розуму хоч трохи.
Бо заведеш народ у глухомань.

...Тепер спокійно. Люди збайдужілі
Кудись спішать, торуючи свій шлях.
Та й він постарівся, упав вагою в тілі.
Аж очі вицвіли, як блавати в житах.

Боки запались, наче вийшов з бою,
Дністер змілів, знебарвивсь білий світ...
Він підібгав хвоста свого дугою
І почвалав до суки на обід.

1.1V.1997.

Михайло ОНИСЬКІВ.

Джерело:
(з книги «Реставрація совісті») г. «Вільне життя», №127(13574) від 21 жовтня 1997 року.

[Інф.: 26.01.2009. Оновл.: 15.09.2012]