Білоскірка: СТОЦЬКИЙ Ярослав. “Ти мені приснися, рідна Білоскірко...”

* * *

Ти мені приснися,
Рідна Білоскірко,
Серця доторкнися,
Щоб не було гірко.

Усміхнись полями,
Лісом прошепчи,
Зеленими лугами
Ноги оброси.

Хай згадаю знову
Відгоріле літо
І першу розмову, —
Ми ж були ще діти.

І як на ромашках
Я гадав — чи любиш,
І летів, мов пташка,
На твій голос всюди...

Відпливли рікою
Сонячні літа...
Ти — давно зі мною,
Ти — моя свята...

Та... мені приснися,
Рідна Білоскірко,
Серця доторкнися,
Щоб не було гірко...

8.03.2000 р.

Ярослав СТОЦЬКИЙ.

Джерело:
збірка поезій та історичний нарис «Білоскірки спалена сльоза».

[Інф.: 06.10.2009. Оновл.: 13.09.2012]