Якимчук Соня. Не плач, моя рідна матусю
- Деталі
- Категорія: Вірші-присвяти Устимові Голоднюку
Не плач, моя рідна матусю
Пам’яті Устима Голоднюка
Не плач, моя рідна матусю,
Прошу тебе — не тужи…
В далеку дорогу від тебе
Зібравсь я назавжди піти.
Я вітром прилину до тебе,
Погладжу голівку твою.
Я дощиком впаду на личко
І вмию сльозинку твою.
Я сонечком рано всміхнуся,
Пригорнусь до твого лиця.
Матусю, не плач дорогенька,
Бо дуже любив тебе я.
Пробач мені, батечку рідний,
Не зміг я до тебе дійти.
Пробач мені — мусиш додому
В холодній труні відвезти.
Мій татку, прошу, не журися,
Бо я ж тут не сам.
Тут друзів моїх ціла сотня,
Тут тихо, тут затишно нам.
Тут кулі не свистять, татусю,
І рана уже не болить.
От тільки одне мене мучить,
Одне мені дуже щемить —
Той снайпер, татусю, що цілив
У каску мою голубу.
Він думав мене він вбиває?
Ні! Вбивав він країну свою.
Він міг би за правду боротись,
За краще в країні життя.
Але він за гроші купився,
І буде до віку йому лиш ганьба.
Прощайте мої побратими,
Всі друзі, родино моя.
Прощайте, мої збаражани,
У вічність іду уже я.
А ви вороги начувайтесь, і знайте,
Що мрію не можна убить.
Як вітру не можна впіймати,
Як сонця не можна згасить.
Борися, мій рідний народе,
Борися за чесне життя,
Борися і пам’ятай,
Мене, Устима Голоднюка.
Соня Якимчук.
Джерело:
* nebesnasotnya.in.ua
[Інф.: 07.02.2015. Оновл.: 07.02.2015]
