Бобин Тетяна. А душу не убили
- Деталі
- Категорія: Вірші-присвяти Ігореві Костенку
А душу не убили
Землякові Ігорю Костенку і всім героям Небесної Сотні.
Мамо, пробач, що ти живеш в сльозах,
Що на дзвінки вже не відповідаю…
Ти знаєш: я уже на небесах,
Я звідти за тобою наглядаю.
Мамо, пробач, що я уже не поряд,
Що вплів у твою косу сивину.
Але я мав пожертвувать собою.
І доки ти живеш, то й я живу.
Я буду тебе сонцем зігрівати,
А на ніч листом тихо протремчу.
Я буду, мамо, сон твій пильнувати,
У двір до тебе птахом прилечу.
Я, мамо, не лежу в сирій землі,
Там тільки моє тіло поховали.
А душу не убили, мамо, ні,
Її смертельні кулі не порвали.
Тому ти, мамо, пильно приглядайсь:
Заплутаюсь я вітром в твоїх косах
Чи дощиком прийду. Ти не ховайсь.
А чи росою ляжу на покоси.
Що б не було, до тебе я прийду,
Веселкою всміхнусь тобі із неба.
І доки ти живеш, то й я живу —
За волю України і за тебе!
Тетяна Бобин.
с. Порохова Бучацького району.
Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №53 (15581) від 4 липня 2014 року.
[Інф.: 17.08.2014. Оновл.: 17.08.2014]