Бобин Тетяна. А душу не убили

  • Друк

Могила Ігоря Костенка в с. Зубрець Бучацького району. 9 червня 2014 року

А душу не убили

Землякові Ігорю Костенку і всім героям Небесної Сотні.

Мамо, пробач, що ти живеш в сльозах,
Що на дзвінки вже не відповідаю…
Ти знаєш: я уже на небесах,
Я звідти за тобою наглядаю.

Мамо, пробач, що я уже не поряд,
Що вплів у твою косу сивину.
Але я мав пожертвувать собою.
І доки ти живеш, то й я живу.

Я буду тебе сонцем зігрівати,
А на ніч листом тихо протремчу.
Я буду, мамо, сон твій пильнувати,
У двір до тебе птахом прилечу.

Я, мамо, не лежу в сирій землі,
Там тільки моє тіло поховали.
А душу не убили, мамо, ні,
Її смертельні кулі не порвали.

Тому ти, мамо, пильно приглядайсь:
Заплутаюсь я вітром в твоїх косах
Чи дощиком прийду. Ти не ховайсь.
А чи росою ляжу на покоси.

Що б не було, до тебе я прийду,
Веселкою всміхнусь тобі із неба.
І доки ти живеш, то й я живу —
За волю України і за тебе!

Тетяна Бобин.
с. Порохова Бучацького району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №53 (15581) від 4 липня 2014 року.

[Інф.: 17.08.2014. Оновл.: 17.08.2014]