Юрчак Мирон. Україно, вставай!

Майдан. Київ. «Україно, вставай! — закликає майданівець. 4 грудня 2013 року

Україно, вставай!

Після того, що відбулось
Вночі на Майдані,
Навіть хворий вже не влежить
На своїм дивані.
Ми побачили це все
Й мусимо сказати,
Що потрібно на Майдані
До кінця стояти.
Бо таке насильство влади —
Це ганьба в стократ,
Й не врятує її зараз
Хижість «беркутят».
Та щоб гострий ніж народу
Не встромили ззаду, —
Нам потрібно, і негайно,
Поміняти владу.
Нас же хочуть, як худобу,
У стійло загнати,
Щоб спокійно у цім стійлі
Завтра мордувати.
Та достатньо вже терпіти
Цей жорстокий гніт —
Не для того нас матуся
Привела на світ.
І невже не зрозумів ще
З Межигір’я хан,
Що Вкраїна — це суцільний
Протестний Майдан.
Мій народ уже країни
Не віддасть брехні.
Він повстав, кайдани скинув
Й сказав гордо: «Ні!»
Бо усім став зрозумілий
Вислів мудреця:
«Краще вже кінець жахливий,
Ніж жах без кінця».
Якщо будемо ми вкупі,
То зламаєм гріх,
Так що — разом за одного
І один — за всіх.
Піднімайся, Україно,
І вставай з колін,
Бо тебе в Європу кличе
Із Майдану дзвін!

Мирон Юрчак.
с. Глинна Козівського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №101 (15525) від 18 грудня 2013 року.

[Інф.: 20.06.2014. Оновл.: 20.06.2014]