Любарська Леся. Сергієві Нігояну

Майдан. Київ. Штурм барикад біля Будинку профспілок. Сергій Нігоян. 11 грудня 2013 року

Сергієві Нігояну

А свічка тихо скрапує слізьми:
Останній постріл… і усе затихло…
І як тебе не захистили ми?
Як не відчули, що крадеться лихо?
Вірменський хлопче, сину дорогий,
Хто відібрав життя твоє? О, Боже!
Сніжок сльозами котиться із вій,
Ридання небо стримати не може.
Як можна в мирний час?.. У мирний час
Холоднокровно кулею у серце?
Чи відвернувся Бог таки від нас?
Не може й Він дивитися на все це.
Для тебе Україна — другий дім,
Ти тут родився, ти гордився нею.
Тепер навічно будеш в домі цім,
Навічно з українською землею.

Поетка Леся Любарська

Леся Любарська.
м. Борщів.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №10 (15538) від 7 лютого 2014 року.

[Інф.: 20.06.2014. Оновл.: 20.06.2014]