Любарська Леся. Священні Крути

  • Друк

Майдан. Київ. Вулиця Грушевського: «Наші Крути тут!». 23 січня 2014 року

Священні Крути

Кладу букетик квітів у траву,
Зринають хлопців погляди прощальні...
І бачу Крути, Крути наяву...
І січень той, що був для них останній...

У бій ішли безвусі хлопчаки,
Не знали, чи залишаться живими.
Кружляли чорні ворони-птахи
Над головами дуже молодими.

Ішли на смерть... Ішли на вірну смерть...
Чотирнадцять молодшому минало.
Упав на захололу рідну твердь,
Аж Україна з болю застогнала.

Навколішки він мить якусь стояв,
Струмочок лився із грудей хлопчини.
Із сил останніх гордо заспівав:
«Не вмерла ще... не вмерла... Україна».

За що? За що? За чий пекельний гріх?
Всі, як один... Кому смертей цих треба?
І багряніє ніжно-білий сніг,
І очі хлопців дивляться у небо.

Іванку! Павле! Юрчику! Синки!
Хто в долю вашу замішав отрути?
Вам би просити дівчини руки...
Злощасні Крути, чи... священні Крути?

Ридало небо і крутився сніг,
А вітер пестив лагідно чуприни...
Схилялась Батьківщина їм до ніг,
До ніг дітей — Героїв України.

Поетка Леся Любарська

Леся Любарська.
м. Борщів.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №7 (15535) від 29 січня 2014 року.

[Інф.: 20.06.2014. Оновл.: 20.06.2014]