БЕЗКОРОВАЙНИЙ Гордій. БОРИСОВІ ЩАВУРСЬКОМУ
- Деталі
- Категорія: Вірші-присвяти Борисові Щавурському
ЩАВУРСЬКИЙ Борис Богданович
поет, літературознавець, редактор
(03.10.1963, с. Кип’ячка Тернопільського району)
БОРИСОВІ ЩАВУРСЬКОМУ
В загумінках найгіршої
з досі відомих частин
чи то суші, чи неба,
пожовклого, наче писемність
розпорошених орд,
ми навпомац рушаємо в темінь,
бо земля не приймає.
Бо внаслідок різних густин
речовини душі і сполук,
що утворюють морок.
осягаєм лишень поверхові
поверхні не-світла.
Наші душі — легкі.
І тому-то вони, наче титла.
завше над головою
важкої кирилиці, поруч
із якою, Борисе, все,
сказане нами, втрачає
цноту вічности Й хіть
до продовження роду й числа.
Не видужує той, хто,
одужання ради, заслаб.
Так і ми — махлярі —
задля світла у ніч вирушаєм.
Світ у полоні калік.
Поторочі — одесну й ошую.
Сонце кволо бринить,
як метелик на вістрі пожеж.
Ти себе не спотворив.
Ти, як можеш, себе бережеш —
Береженого Бог береже.
І диявол пильнує...
Гордій БЕЗКОРОВАЙНИЙ.
Джерело:
г. «Тернопіль вечірній», №50(490) від 15 липня 1995 року.
[Інф.: 17.09.2013. Оновл.: 17.09.2013]