ПЕТРУК-ПОПИК Георгій. НА ЮВІЛЕЙНОМУ ВЕЧОРІ ВОЛОДИМИРА ҐЖИЦЬКОГО

Письменник, публіцист, перекладач Володимир Зенонович ҐЖИЦЬКИЙ

ҐЖИЦЬКИЙ Володимир Зенонович
псевдоніми — Вигнанець, Мрія;
письменник, публіцист, перекладач
(15.10.1895, с. Острівець, нині Теребовлянського району — 19.12.1973, м. Львів)

НА ЮВІЛЕЙНОМУ ВЕЧОРІ ВОЛОДИМИРА ҐЖИЦЬКОГО

Стікає осінь по щоці
Терпкої груші у міжгіллі.
Звучить троїста в Острівці —
Калина плаче на весіллі.
Схилився сонях до вікна
І жовто дивиться на жовтень,
В сльозах-росі озимина.
В гіркій траві — доспілий жолудь.
А як тоді було — давно,
Як літ відняти дев’яносто?..
Така ж сльота... Але зерно,
Упавши в землю, прагле росту.
І, народившись в цім селі,
Узявши зерня волі в душу.
У мряці ночі не осліп
Він — за ріку, в надію рушив.
У світ широкий, щоб іти,
Щоб ту стежину відшукати,
Яка не зрадить ні мети,
Ні світла батькової хати.
А що знайшов?.. Свій шлях в Сибір,
Де світ висить на волосині;
Людина де людині — звір,
А не «Людина — друг людині»;
Де гинуть душі від тортур,
Серця спиняються замерзлі;
Де тілька ґрати, сірий мур
Ї крижані закони смерті.
Та все ж він вижив...
Путівець
Його вернув під рідні зорі.
З ним став маленький Острівець
Великим Островом — як в морі.

Георгій ПЕТРУК-ПОПИК.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік.

[Інф.: 15.06.2013. Оновл.: 15.06.2013]