Статті

Вірші та пісні про війну, Україну й героїв АТО

Мельничук Богдан. Нічні тривоги

Нічні тривоги

Крізь силу всміхаєшся, мій посивілий друже,
Війна не змолола тебе на мливо байдуже,
І сльози ховаєш, намацуєш зором вікно,
Згадавши полеглих у зоні пекельній АТО.

Удень ніби добре все, ти на перепочинку:
Втішаєш дружину вміло, гойдаєш дитинку...
Біда уночі: прилітають, немов кажани,
Примари з триколором: жахи з Москви та війни.

Тоді так кричиш, аж здригаються стіни вкотре,
Видіння страшне, якщо і за спалах коротше.
Дружина молитву шепоче: благають уста,
Щоб щезла назавжди із неньки Вкраїни війна.

Поет Богдан Мельничук

Богдан Мельничук.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №92 (15620) від 14 листопада 2014 року.

[Інф.: 06.03.2015. Оновл.: 06.03.2015]

Мельничук Богдан. Різдво-2015. UA

Різдво-2015. UA

І веселе, й сумне переплуталось в нім,
Моб би в сітях слідів, що присвоїв їх сніг.
Радість — бачимо серцем: маленький Христос...
Біль — бо знову загинули наші в АТО.

Плаче від щастя Діва Марія Свята:
Людям дарує Світло — Господнє Дитя;
Плаче від горя мати — голубка сільська,
Світла не бачить: вдома із сином труна.

Мариться іншій — явився на сході Христос,
Кожен вкраїнський благословляє блокпост...
Дивна картина нашого цього Різдва
З криком Дитятка на світ весь — «ua.UA!»

Поет Богдан Мельничук

Богдан Мельничук.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Свобода», №3 (2941) від 16 січня 2015 року.

[Інф.: 31.01.2015. Оновл.: 31.01.2015]

Герасимчук Світлана. Плачуть лелеки

Плачуть лелеки

Кожного року на Україну
До свого дому летять лелеки.
Бо дуже люблять землю кохану,
Тому крізь бурі летять здалека.

До свого дому, в своє гніздечко,
Де можна разом діток ростити.
Не уявляють собі лелеки,
Як можна хату свою розбити.

Той сатанинський раб навіжений,
Той лютий ворог, що був за «брата»,
Що ненавидить все українське,
Прийшов на землю нашу вбивати.

Хто ж помагає тому вражині?
Ким є ці нелюди, звірі скажені?
То тії люди, що тут родились?
Може, й хрестились, та нехрещені!

І поміж нами вони зростали,
Їх годувала Вкраїна-мати.
Тільки не зможуть вбивці прокляті
Своїй матусі синами стати.

І над гніздечком, ущент розбитим,
Плачуть лелеки, тужать лелеки…
Народе милий, до перемоги
Ще так далеко. Ще так далеко…

Світлана Герасимчук (Левенець).
с. Залісся Чортківського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №91 (15619) від 12 листопада 2014 року.

[Інф.: 05.03.2015. Оновл.: 05.03.2015]

Вознесенська Олена. Ви назавжди в наших серцях

Ви назавжди в наших серцях

Усім мирним і невинним людям, котрі загинули від рук терористів.

Спить матуся та спить її дитя.
А «гради» летять, горить земля.
Ворог стріляє в невинні життя.
Спить матуся й спить її дитя.
Не знають того, що домівки вже нема…

Ось ранок настав, пташки заспівали,
Сонечко світить у їхнє вікно.
Прокинься, матусю. Прокинься, дитя.
Поглянь у віконце: війни вже нема!

Не бачить матуся й не бачить дитя,
Бо ворог проклятий забрав їх життя.
Не бачить матуся й не бачить дитя,
Що сонечко світить й війни вже нема!
Бо ворог проклятий забрав їх життя…

Не буде прощення тобі й каяття,
Ти зброю направив на мирне життя.
Ти вбив ту матусю й невинне дитя.
Бог не пробачить, не пробачу і я!
Бо вбив ти матусю й невинне дитя…

Олена Вознесенська.

Джерело:с Вірш запропонований авторкою.

[Інф.: 28.01.2015. Оновл.: 28.01.2015]

Мельничук Богдан. Українці — не мішені!

Українці — не мішені!

Нелегально перебуваючи на окупованій терористами території України, російський актор Михайло Пореченков стріляв в українських вояків, ще й відверто хизуючись цим. Тепер фільми з його участю цілком правильно заборонили показувати у нашій країні.

Українці для тебе — мішені,
А Донецьк — велетенський тир…
Так іще ненавидів Ленін,
Коли вироки смертні творив.

Бачив добре: в прицілі там — люди,
Не потвори з фантаст-планет;
Ставши путінським лизоблюдом,
Вибрав другом собі кулемет.

Настрілявшись в кіно до відрази,
Ще й у нашім степу запраг,
Нам несучи з Москви заразу,
Заганяючи знову в ГУЛаг.

Совість — слово для тебе порожнє,
Хоч з екрана його речеш,
Ти з дияволом подорожній,
Бо убити бажаєш святе.

Ти хотів ув історії бути
І потрапив, але не в ту,
А в таку, що твої онуки,
Може статись, тебе проклянуть.

Ми ж уже проклинаєм, чужинцю,
Що вважаєш себе митцем,
Ти не вартий і півмізинця, —
Вітер правди в багнюку знесе!

Поет Богдан Мельничук

Богдан Мельничук.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №90 (15618) від 7 листопада 2014 року.

[Інф.: 01.02.2015. Оновл.: 01.02.2015]

Кушнірик Богдан. Початок кінця…

Початок кінця…

Ще день без Тебе — каторга для мене.
Чекаю стрічі, наче урка волі,
а Ти, немов оте дівча зелене,
сама втекла від мене і від долі.

Хіба там мед? Там розривають міни
доми, прохожих, транспорт і дітей...
Там йдуть бої за долю України,
не за Донбас, як бреше нам юдей.

Зі смертю жарти? Та побійся Бога,
хіба байдужі внуки і сини?
Тепер не легка в мирний край дорога,
бо ми на грані Третьої війни.

Не хочуть миру виродки кремлівські. —
Кат знову шле приреченим «пайки»:
ракети, техніку, головорізів з війська —
здихайте в муках, вічні батраки.

Хто хитрий втік і в Києві п’є пиво,
а хто не зміг, ховається від мін…
Ввійшла у пекло і чекаєш дива?
Там вітер смерті, а не перемін.

Чи ми ніхто для Тебе в цьому світі?
Чого чекаєш від несущих смерть?
Тебе в Тернополі чекають я і діти —
тут України найтвердіша твердь!

2015 р.

Богдан Кушнірик.
м. Тернопіль.

Джерело:
Вірш надісланий автором.

[Інф.: 27.01.2015. Оновл.: 27.01.2015]

Дзьоба Оксана. Тато — захисник Вітчизни

Тато — захисник Вітчизни

Оповили шию рученята...
Ніс уткнувся в дороге плече.
Лиш на тиждень відпустили тата,
Й знов на Cхід, де армія позве.
Довго тягнуться чекання місяці.
І думки лише до нього линуть...
Саме нині, в ці тривожні дні,
Тато захищає Батьківщину.
Він із тими, хто іде у бій,
Знає, як чекає вся родина.
Тато повернеться назавжди,
Й ворога здолає Україна.

Оксана Дзьоба.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №90 (15618) від 7 листопада 2014 року.

[Інф.: 01.02.2015. Оновл.: 01.02.2015]

Кушнірик Богдан. Вороги — не зрадники

Вороги не зрадники

Мільйони зрадників? Та ні — це ВОРОГИ!
Ліси тамбовські їхній рідний край,
у них свої нехрещені боги
і «вожаки» оскаженілих зграй.

Росли між нами вовчурі й вовки,
з Кремля чекали довгождане: «ФАС!» —
і взяли в руки зброю бандюки,
усі, хто був на нарах і не раз.

Весь світ живе, проклявши імена
людиновбивців з пережитих днів —
одна історія і іншої нема!
У них — КРЕМЛІВСЬКА БІБЛІЯ БРЕХНІ!

Самі себе «братами» нарекли
і стала «Київська Москвинівською Русь»,
і ріки крові знову потекли,
і каже син: «У рабство не вернусь!»

В козацький край ввірвались дикуни —
кремлівський хан бандитів породив.
Народ не хоче нової війни,
та хто спасе Європу від орди?

2014 р.

Богдан Кушнірик.
м. Тернопіль.

Джерело:
Вірш надісланий автором.

[Інф.: 27.01.2015. Оновл.: 27.01.2015]

Бучинська Мирослава. За рідний край

За рідний край

Агресор в нашу землю увірвався
І нищить її кожну мить.
І вірим, патріотам-українцям
Сьогодні треба неньку боронить.
Вставай, народе мій,
Проснись до бою!
Бо стогне рідний край мій від навал
Озброєних тих нелюдів ворожих.
Вставай, народе, землю захищай!
Десь там, на сході, син і батько чийсь воює
І нищить ворога, щоб далі не поліз,
А мати і дружина вдома плаче,
І очі стали чорними від сліз.
Дух український, підіймись!
Вставай і Україну захисти,
Вставай і рідну землю бережи.
За нашу Батьківщину — рідний край!
Вставай і незалежність захищай!

Мирослава Бучинська,
директор Козлівської загальноосвітньої школи Козівського району.

Джерело:
г. «Свобода», №3 (2941) від 16 січня 2015 року.

[Інф.: 31.01.2015. Оновл.: 31.01.2015]

Бінцаровська Алла. Повертайся, солдате… (пісня)

Повертайся, солдате…

(пісня)

З молитвою про тебе засинаю,
Думки про тебе вдень і уночі,
Я навіть твого імені не знаю,
Хоча імен у тебе — тисячі.

Ти вистояв сьогодні у двобої,
Хоч гільзами засіяна земля…
В твоєму серці — найсильніша зброя,
Вона на перемогу окриля.

Приспів:

Тільки ти повертайся, солдате,
Мій по духу і прагненню брате!
Зупинивши війни чорний дим,
Повертайся додому живим!!!

Нехай тебе, солдате, надихає
Небесна Сотня сміло йти у бій.
Гаряче серце куля не здолає
І не злякає «граду» буревій.

Ти — у думках мільйонів українців,
Ти не один — з тобою земляки!
Повік не пануватимуть чужинці,
На цій землі, що з Божої руки!

Приспів.

Алла Бінцаровська.
м. Тернопіль.

Джерело:
Вірш надісланий авторкою.

[Інф.: 26.01.2015. Оновл.: 26.01.2015]